Ціна свободи

В останні дні вся Україна та й цілий світ із захопленням спостерігає за тим, як українські військові звільняють території нашої країни. Свобода — це те, за що ми боремося. І Господь наперед знав, що ми з вами будемо проходити нелегку земну долину. У Євангелії від Луки записані чудові підбадьорливі слова нашого Спасителя: «А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них? Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону!» (Лк.18:7-8). І далі Господь продовжує: «Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?»

Тож нам треба бути пильними, бо нас чекають нелегкі часи, як ізраїльський народ, який Бог вивів із Єгипту — з неволі до свободи. Отримавши цю таку довгождану свободу, народ опинився в пустелі. Ніхто з них не знав, яке випробування їх чекає. Уже не було ворогів, не було переслідування фараонових колісниць. Люди стали вільними, незалежними. Вони ідуть до своєї мети — обітованої землі. Та вони не знають, що свобода має свою ціну: в пустелі буде випробуваний їхній характер, їхня віра й надія на Бога.

Це приклад для нас та яскравий прообраз, зокрема й в духовному житті. Одного разу ми з вами пережили радість спасіння, радість звільнення від наших гріхів, тягарів і кайданів неправди. І ми були щасливі, отримавши цю свободу, ми раділи, як той ізраїльський народ, який перейшов по сухому через Червоне море. Як вони раділи, як вони співали та в якому піднесеному настрої були через те, що нарешті вільні, і Бог із ними!

Але не забуваймо, що перед ними була життєва пустеля. І перед нами вона теж простяглася. І я щиро хочу, щоб у цій пустелі ніхто з нас не ліг костями, щоб ніхто не зневірився. Умови в пустелі були надзвичайно складними. Людям бракувало то води, то їжі, то якихось інших звичних їм речей, які мали в Єгипті. Але вони мали свободу й близькість із Богом. Бог готував собі особливий народ.

І для того, щоб ми мали вплив і були носіями правди й істинної свободи, маємо пройти через випробування. Бо тільки випробувані люди можуть впливати на суспільство, можуть нести Добру Новину тим, хто ще її не знає. Тільки укріплені в вірі люди можуть вести інших до віри.

Я закликаю всіх: у цій життєвій пустелі, яка перед нами, не нарікаймо ні на кого й ні на що. Навчімося дякувати за все, бо тим, хто любить Бога, все допомагає на добре — навіть печаль, навіть тривоги, навіть втрати. Якщо все це допущено Богом у наше життя, то в цьому є свій зміст і своя мета для кожного з нас, бо без волі Божої й волосина не впаде з нашої голови.

Я прошу: у цій подорожі за Ісусом ніколи не оглядаймося назад, а дивімося тільки вперед. І коли слабнуть сили, пам’ятаймо, що в нас є джерело, звідки можемо ці сили черпати — це наша спільність з Ісусом у потаємній кімнаті. Саме там відбувається обнова нашої віри, наших духовних сил. Саме туди сходить підбадьорення від Святого Духа, яке освітлює темне, зрошує засохле й тішить наші душі.

У тій життєвій пустелі не робімо неправди, а творімо правду. Прославляймо Бога за всіх обставин. І що б не трапилося у нашому житті, навчімося дякувати Богові й покладатися на Нього. У першому вірші того ж вісімнадцятого розділу Євангелії від Луки сказано, що «треба молитися завжди, і не занепадати духом».

Знаєте, нас чекає чудова країна. Там не буде розлуки й сліз, не буде тривоги, болю й крику. Смерті не буде. До тої країни ми йдемо через оцю життєву пустелю. І нам треба навчитися сприймати, що це все служить на користь нашій безсмертній душі, навчитися довіряти Богові, навчитися любити Господа й ближніх.

Нас із вами Бог покликав для того, щоб робити добро людям в ім’я Господа нашого Ісуса Христа, бо «ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували» (Еф.2:10). Світ нині чекає цього, люди цього чекають.

Тому я благословляю вас, щоб у цій життєвій пустелі, на шляху до обітованої повної свободи ви любили людей, служили людям і пройшли цей шлях із незламною надією та вірою в Бога. Господь нас ніколи не залишить. Він завжди буде зі Своїм народом, бо Він так сказав: «Ось Я з вами аж до закінчення віку!»

Михайло ПАНОЧКО

"Благовісник, 3,2022